Невиїзні

     313  

Мешканці найбільшого села в Україні Зимна Вода переконані: влада повертається до них обличчям лише напередодні виборів. Щойно вони закінчуються, на проблеми людей усім начхати

Село Зимна Вода майже поряд зі Львовом. Від сільської ради до оперного театру — всього 11 км. І проживає там понад 11 тисяч населення з офіційною пропискою. Ще 4-5 тисячі живуть тимчасово: хто у родичів, хто винаймає помешкання, оскільки до Львова недалеко. 90% працездатного населення працюють, а сотні студентів навчаються в обласному центрі. А ось дістатися до міста, а після роботи чи навчання повернутися додому — величезна проблема: нічим доїхати. Чимало мешканців села у дні, коли вирувала негода, йшло додому пішки: доїжджали маршрутками до торговельного центру «Метро», а далі, як мовиться, ноги в руки — й уперед. Іншого способу не було, бо маршрутки не дочекаєшся. А шлях доводилося долати чималий: село величезне, з одного кінця в інший — кілометрів зо п’ять. 

І такий безлад з перевезенням  людей триває майже три місяці. Куди тільки не зверталися селяни, влада залишалася глухою до їхніх проблем.

Приїде маршрутка чи ні — не відомо

«Влада про нас згадує лише напередодні виборів, — розповіла «Газеті» пані Ірина, яка на зупинці біля приміського ринку 50 хвилин чекала на маршрутку №156. — Тоді вона швидко реагує на звернення громадян. А коли вибори минають, і їй вже наші голоси не потрібні, то на людей начхати. Моя мама хворіє, не маю можливості надовго залишати її саму, але продукти купити треба. Ось приїхала на базар. Сюди мене підвіз машиною сусід, а дістатися додому з важкими  сумками нічим. Коли приїде маршрутка і чи приїде взагалі, не відомо. Вважаю, що це диверсія влади проти людей».

Маршрутка таки приїхала. Ми поцікавилися у водія, з яким інтервалом їздять машини. Водій, літній чоловік, відповів: «Коли приїдемо, тоді й буде».  І через хвилину додав: «А що ви хочете? Нині на маршруті всього дві машини».

Звісно, «Газета» поцікавилася у депутатів сільської ради с. Зимна Вода, його голови, чому склалася така ситуація і чому органи місцевого самоврядування не вирішують проблему своїх виборців.

— Про ситуацію знаємо, бо самі їздимо на роботу цією маршруткою, — розповіла депутат сільської ради Стефанія Петрівська. — І не сидимо склавши руки. Куди ми тільки не зверталися: і в районну раду, і в обласну. Але питання наразі не вирішують. Люди нарікають на сільського голову. Мовляв: нічого не робить, щоб цю проблему вирішити. А він від початку року робочий день розпочинає з цього питання і ним його завершує, хоча юридичного права вплинути на перевізника не має. Тендер на перевезення оголошує обласна адміністрація, умови перевезення диктує також вона, й вона підписує договір з перевізником.  

Сільський голова Володимир Гутник підтвердив, що раніше хоч графік руху, кількість маршруток погоджували з ним, а нині органи місцевого самоврядування від участі у вирішенні цього питання повністю усунуто.

Обираючи перевізника, ігнорують думку громади

Чому ж виникла така напружена ситуа­ція з перевезенням людей? Як нам розповіли, до 1 січня 2013 року перевізником на маршруті №156 був приватний підприємець, який виводив на маршрут щодня 10-12 машин. Сказати, що мешканці села були задоволені якістю перевезення, не можна. В години пік маршрутки ходили більш-менш вчасно, а ось у вихідні й обідню пору, з 11.30 до 15.30, виїхати зі села й дістатися назад було проб­лематично. Але після новорічних свят люди прийшли на зупинку й маршрутки не побачили. Жодних оголошень про зміну графіка руху, повідомлень у газеті чи на радіо також не було. Згодом виявилося, що на цьому маршруті змінився перевізник, але про це не попередили ні людей, ні навіть сіль-раду й сільського голову. А новий власник не готовий до перевезення такої кількості людей: у нього просто не було потрібної кількості машин. І замість 10-12 виїжджали 3-4, а частіше всього дві-три. Люди зверталися до сільського голови, той, своєю чергою, піднімав на ноги кого міг, управління транспорту тішило обіцянками, але ситуація не змінювалася. А в середині березня кілька днів на маршруті не було жодної машини. Ситуація загострилася настільки, що люди вже готові перекрити міжнародну трасу: можливо, тоді на їхні проблеми влада зверне увагу.

«Газета» зателефонувала заступникові голови ЛОДА Іванові Грунику, який курирує цю ділянку роботи, й попросила пояснити, чому проблеми громадян так довго не вирішують: адже три місяці — не три дні. Терпець у людей урвався.

 «Мене зараз немає на місці, — сказав Іван Степанович. — Але знаю, що віднині цю проблему вирішено (20 березня, — «Газета»). З новим перевізником підписано договір, телефонуйте в управління інфраструктури, вони розкажуть вам конкретніше».

Розмова з Віктором Чайком, заступником начальника управління інфраструктури Львівської ОДА

Маршрутки вже виїхали

— Вікторе Васильовичу, чому мешканців найбільшого села в Україні впродовж майже трьох місяців  позбавлено нормального сполучення з обласним центром? 

— Не погоджуюся, що люди повністю залишилися без сполучення, просто  маршруток було недостатньо. Замість десяти машин виїжджали чотири-п’ять. Майже три місяці маршрут обслуговував перевізник за тимчасовою угодою, він не виконав узятих на себе зобов’язань. Тому 20 лютого було проведено новий конкурс і  визначено переможця — підприємство «Шлях-авто». З ним підписано договір, який чинний з 18 березня. Визнаю, що два дні на маршруті не було машин. Але з 20 березня новий перевізник розпочав виконання обов’язків.

— Скільки машин зараз на маршруті?

— Наразі сім. 
 
— А скільки має бути?

— Десять. Найближчими днями на маршрут мають виїхати й інші машини.
 
— Скажіть, будь ласка, визначаючи переможця тендера, ви ставили перед ним завдання оновлення парку машин? Адже на цьому маршруті більшість машин з транспортних пере­обладнано для перевезення людей, пасажири називають їх душогубками…
— Оскільки серед претендентів на цей маршрут був лише один перевізник, ми вимушені були визнати його переможцем. Серед автобусів є і такі, які переобладнано з вантажно-транспортних засобів, вони вміщають 20-22 особи. Але ми ставимо перед перевізником вимогу — впродовж двох-трьох років повністю оновити парк машин.
 
— З яким інтервалом їздитимуть маршрутки?
— Учора ми підписали розклад руху. Інтервал незнач­ний, здається, 10-15 хвилин. В обідню пору він подвоюватиметься, бо водії мусять пообідати. Законом передбачено, що кожні чотири години водій має право на перерву.
 
— Куди пасажири можуть скаржитися, якщо водії не  дотримуватимуться графіка руху?
— Вони можуть зателефонувати до нас за номером: 299-91-41.
 
P.S. Як стверджують жителі с. Зимна Вода, ма­шини справді виїхали на маршрут. Скільки їх, складно порахувати, але наразі добратися на роботу й навчання можна. Проте водіям маршруток №156 довго доведеться здобувати довіру пасажирів (а це можна зробити лише чітким дотриманням графіка руху), бо, знаючи про ненадійність цього маршруту, люди встають на півгодини раніше і йдуть на інші автобуси, надійніші.