Сухо та модно

     643  

Нарешті весна, проте львівська погода ще змусить згадати про усі свої примхи. Але є вихід: гумові чоботи, кольорові чи однотонні, — це вже не скандальна новинка, а must-have

А як вони з’явилися?

Перші згадки про взуття, що захищає ноги від промокання, належать до часів Римської імперії. Гай Юлій Цезар в одному зі своїх трактатів згадує про особливі футляри, які галли надягали на сандалі.

Праобразом сучасних гумових чобіт став винахід індіанців Південної Америки. Вони просочували одяг соком каучукового дерева.

Технологія виготовлення каучукового взуття була доволі простою: індіанці опускали ноги в сік цього дерева. Коли він висихав, на ногах залишалася пара чобіт. На початку XIX століття мешканець дощового Лондона містер Редлі, втомившись від хронічної застуди, придумав чохли, які просочував соком каучуку. Однак матеріал плавився за високою температурою й розтріскувався на морозі. Для вирішення цієї проблеми американець Чарльз Гудир 1839 року придумав метод вулканізації: з’єднав каучук зі сіркою під впливом високої температури. Саме так з’явилася справжня гума, й почалося масове виробництво взуття з цього матеріалу. 

Прообразом сучасних гумових чобіт або, як їх називають у Великобританії і колишніх колоніальних країнах, чобіт Веллінгтона є шкіряні чоботи «Гессен». 

Герцог Веллінгтон доручив своєму шевцеві удосконалити чоботи «Гессен». У результаті нове взуття було виготовлено з м’якої телячої шкіри. Підбори стали невисокими, близько 2,5 см, а довжина чобіт зупинилася на середині литки. 

1852 року американський підприємець Гірам Гатчинсон зустрів Чарльза Гудієра, який щойно винайшов вулканізацію натурального каучуку, купив патент на виробництво взуття і переїхав у Францію, де 1853 року заснував компанію l’Aigle. Сьогодні компанія називається просто Aigle. В країні, де 95% населення працювали на полях, поява гумового взуття мала успіх.

Виробництво гумових чобіт різко збільшилося із початком І Світової вій­ни. Лише для потреб британської армії було виготовлено 1 185 036 пар.

Під час ІІ Світової війни чоботи стали популярними серед усього населення. Їх почали робити з грубою підошвою і закругленим носком. 

У 1960-х роках гумові калоші допомог­ли створити ім’я відомому італійському дизайнерові Еліо Феруччіо, який розфарбував їх у яскраві кольори.

Відродження моди на гумові чоботи відбулося в середині 2000-х років, як стверджує преса, завдяки топ-моделі Кейт Мосс. Уже кілька сезонів поспіль дизайнери представляють у своїх колекціях гумаки.

Купуючи чоботи, треба пам’ятати, що вони не розтягнуться ані на міліметр. Приміряти потрібно обов’язково на шкарпетку, з якою ви будете носити взуття, або ж відразу купувати на розмір більше. Чоботи мають бути трішки вільні — це ж не шкіра. Догляд найпростіший — все, що вам потрібно, це тепла вода, суха м’яка ганчірочка й кілька крапель гліцерину.