Новорічне

     286  

Кілька днів тому журналіст столичного видання запитала мене, що, на мій погляд, було у 2012-му доброго і злого?

Питання, здавалося б, банальне, однак відповісти на нього складно. Зрештою, так буває завжди, коли доводиться відповідати на прості речі…

Бо, в принципі, добро і зло — лише два боки однієї «медальки» життя. Життя, яким воно є. Для когось твоє «добро» видасться злом, і, навпаки, ти трактуватимеш чужий гаразд як утілення чогось поганого.
Отак і рік, що минає, різний — зі своїм «добром» і «злом», зі своїми трендами, надіями, тим, що сталося, і тим, чому не судилося здійснитися. Він — маленька часточка великого життя і великий шмат часу, якщо проживати кожну мить, кожну подію, як неповторну.

Було у 2012-му чимало, багато запам’яталося, щось затерлося у пам’яті вже, аби через, можливо, надцять літ опісля виринути з підсвідомості з позначкою «надважливо». Бо так є часто, з малої відстані важко охопити велике, й не один чоловік десь на схилі віку раптом починав пригадувати такі деталі свого дитинства, які не пам’яталися йому ніколи досі.

Ми подорослішали, змужніли, стали досвідченішими. Водночас життя відкрило нам чергові виднокола, на шляху до яких — загадка за загадкою, несподівані зиґзаґи і ймовірні пастки. А може, приємні відкриття — хтозна, що там, попереду?

Цьогоріч були і велика політика — справа осоружна, і маленькі радощі. Були прикрощі, що вдієш: рік високосний! Були мандри і сидіння на місці, був дощ і сніг, і багато сонця. Та не було обіцяного далеким народом «кінця світу» (і на тім спасибі!), як і не було й не видно обіцяного «покращення» від геть загубленого у часі нашого урядництва. Але, як писав колись мій улюблений Іскандер, «чим гірший державний устрій, тим більше ми про нього думаємо. Що більше ми про нього думаємо, то менше займаємося своїм ділом. Що менше ми займаємося своїм ділом, то гірша держава…»

Отже, гадаю, найкращим подарунком нового року для нас могла б стати нагода й добрі умови для занять своїми справами. Бо коли хтось нам спробує завадити в цьому (а, зазвичай, саме держава любить і звикла пхати свого носа куди їй не слід), то знайдемо шляхи і засоби, аби усунути перешкоди. Йдеться ж бо про наш інтерес і про наше майбутнє. З яких, до слова, складається пазл країни.
З новим, 2013-м роком!

Ігор Гулик