Жодного голосу Партії регіонів

     388  

Розмова з Богданом Дубневичем, кандидатом у народні депутати у виборчому окрузі № 118

До 28 жовтня, коли українці оберуть новий склад парламенту, залишилося трохи більш ніж місяць. Одні кандидати намагаються використати цей час, щоби закріпити свої позиції, здобуті багатомісячною роботою з виборцями, інші прагнуть лише завоювати їх, усіляко вихваляючи себе та нещадно критикуючи опонентів. Ми вирішили розпитати одного з лідерів виборчих перегонів у 118-му виборчому окрузі Богдана Дубневича, яким він бачить цей місяць особисто для себе та яким загалом, на його думку, буде майбутній парламент.

— Богдане Васильовичу, чому Ви йдете на вибори самовисуванцем?

— За все своє життя я був у лавах однієї-єдиної партії — «Батьківщини» Юлії Тимошенко. На той момент, коли вступив у «Батьківщину», уже встиг попрацювати депутатом і Пустомитівської районної ради, і Львівської обласної ради та зумів зробити для свого округу, та й не лише для нього, чимало доб­рих справ, за якими мене пам’ятають люди. Однак розумів, що, будучи в політичній партії, ще й такій, як «Батьківщина», що має сильного впливового лідера, є доволі монолітною і в складі якої чимало хороших осіб, я зможу зробити для своїх виборців значно більше. Тому вступив до цієї політичної сили.

На превеликий жаль, після ув’язнення Юлії Тимо­шенко в «Батьківщині» відбулося багато незрозумілого. Нові керівники, менш сміливі й рішучі, порівняно зі своїм лідером, у багатьох випадках не зуміли гідно протидіяти владі, що дозволило їй ухвалити чимало непопулярних і шкідливих законів. Також доволі дивним був їхній підхід до формування списків на парламентські вибори, який призвів до виходу з партії кількох відомих політиків. На жаль, як і багато інших, я теж не потрапив у перелік осіб, яких Об’єднана опозиція підтримує на парламентських виборах, хоча користуюся повною і беззастережною підтримкою бютівців Пустомитівщини, де живу і працюю, та багатьох членів БЮТу Львівської області.  

Реально зваживши свої шанси, те, скільки користі можу принести громаді, маючи депутатський мандат, відчуваючи підтримку тисяч людей, які просили мене висунути свою кандидатуру на парламентських виборах, я вирішив балотуватися самовисуванцем.        

— Об’єднана опозиція вважає усіх самовисуванців потенційними зрадниками й «тушками». Як можете це прокоментувати?

— Почнемо з того, що термін «тушка» придумали, щоби висловити свою зневагу до тих народних депутатів, більшість яких, на жаль, — члени БЮТу, які після поразки на президентських виборах свого лідера Юлії Тимошенко перебігли в провладний табір. Це й Андрій Портнов, й Ігор Рибаков, і Валерій Писаренко, й наш місцевий зрадник-розкольник БЮТу на Львівщині Іван Денькович, і багато інших. Саме ці «тушки» допомогли всупереч законодавству сформувати проянуковичівську більшість у парламенті, яка провела чимало шкідливих для України законів. Передусім це судова реформа, яка позбавила українські суди незалежності перед виконавчою владою, і податкова, що вивела на майдани десятки тисяч підприємців, котрі протестували проти неї. До переліку цих законів варто зарахувати і ЗУ «Про засади мовної політики», який суттєво звузив використання української мови. На захист рідної мови, до речі, я зі своїм братом Ярославом став одним із перших, зібравши 182 тисячі підписів на її підтримку. 

Усе це недавня історія, а є і сьогодення. І в цьому сьогоденні багато політиків, експертів і журналістів висловили опозиційним силам претензії щодо незрозумілого формування списків і висунення кандидатів у мажоритарних округах. Наприклад, багато відомих опозиціонерів, які могли конкурувати з провладними кандидатами в мажоритарних округах, вирішили піти легшим шляхом і домовилися про прохідне місце в списках. Водночас у своїй підтримці в мажоритарних округах опозиція відмовила низці знаних в Україні політиків, які могли беззаперечно розраховувати там на перемогу. У цьому переліку достатньо назвати Тараса Стецьківа, Олеся Донія, Ігоря Осташа. Усі вони — відомі впливові політики, які жодного разу не пішли на компроміси з владою і були активістами Майдану та Помаранчевої революції, яку всіляко підтримував і я. Тепер же потенційними «тушками» лідери опозиції називають і цих своїх колишніх соратників. 

Як бачимо, замість того, щоби боротися зі своїм спільним ворогом — нинішньою владою, опозиція бореться сама зі собою. І поки це триватиме, доти народ сумніватиметься у тому, що опозиція зможе реально змінити життя на краще. 

Особисто мені це дуже не подобається. У житті дотримуюся принципу, що треба шукати не ворогів, а друзів. Слід робити все необхідне, щоб об’єднати якомога більше осіб для досягнення великої мети — побудови сильної впливової держави, в якій якнайбільше громадян почувалися б щасливими, були заможними, впевненими в собі та відчували гордість за свою країну.

— Усе ж таки повернімося особисто до Вас. Ви будете в парламенті «тушкою»?  

— За два роки режиму Януковича Україна багато в чому відкотилася назад. Адже за такий нетривалий період влада змогла знівелювати багато завоювань Помаранчевої революції. Це і фактичне знищення парламентаризму, оскільки Верховна Рада прислуговує президентській вертикалі влади, позбавлення незалежності судової влади, про яку я вже говорив, великого тиску зазнає і свобода слова. Тут, зокрема, маю на увазі нещодавній закон, який дозволить накладати на засоби масової інформації величезні штрафи й навіть ув’язнювати журналістів за наклепи. Хоча останнім часом деякі ЗМІ вилили на мене багато бруду, висунули чимало неправдивих звинувачень, я категорично проти такого закону. Адже він, як і багато інших, попросту відрізає нам шлях до Євросоюзу, все більше робить Україну схожою на Росію чи навіть диктаторську Білорусь.

На превеликий жаль, нині влада здійснює і величезний тиск на все українське. Вона звужує використання нашої співучої мови, намагається переписати історію, русифікує школу та вищу освіту. З такою владою мені не по дорозі. 

Фактично на кожній своїй зустрічі з виборцями я закликаю галичан: жодного голосу Партії регіонів чи її сателітам. Переконаний, що підтримка цих політсил — це шлях у нікуди. Партія регіонів, як влучно колись висловилася наша відома письменниця Оксана Забужко, — це мертвий СРСР, який хапає нас за ноги. Саме тому обіцяю своїм виборцям, що ніколи й за жодних умов не співпрацюватиму в парламенті ні з «Регіонами», ні з будь-яким із її сателітів, які нині рядяться в тоги опозиціонерів. 

На зустрічах із виборцями я наголошую на такому. На кожній виборчій дільниці всім українським виборцям видадуть два бюлетені. У першому з них ми робитимемо вибір серед українських партій. Закликаю всіх віддати голос за партію «Батьківщина», «УДАР Віталія Кличка» або «Свободу»! Інших проукраїнських сил, здатних подолати виборчий бар’єр 5%, на жаль, у бюлетені немає. 

Другий бюлетень міститиме прізвища кандидатів-мажоритарників. У ньому прошу виборців обрати тих, хто може й словом, і ділом прислужитися місцевій громаді та здатний вирішити конкретні проблеми виборчого округу.

Й останнє — про «тушок». Оті всі деньковичі та рибакови за понад два роки створили мені стільки проблем у вигляді безпідставних перевірок бізнесу силовими структурами, що мені було б просто гидко бути з ними поруч. Це нижче за мою гідність, тому «тушкою» я ніколи не стану.

— Ви закликаєте не віддати на цих виборах жодного голосу за Партію регіонів. Тим часом багато хто вважає Вас прихованим кандидатом від неї…

— Гадаю, такі чутки поширюють передовсім мої конкуренти, які усвідомлюють, що не спроможні перемогти мене в чесній боротьбі. Тобто своєю програмою та добрими справами. Також ними можуть маніпулювати ті, кому не подобається моя принципова позиція з багатьох питань. Ті, хто знає, що, прийшовши в парламент, я не прогинатимуся перед владним режимом і не дозволятиму цього робити іншим. І дбатиму про розвиток рідного краю, що роблю вже тривалий час, і робитиму це й надалі. 

За два роки правління нинішньої влади підприємства, які я створив, де працюють тисячі людей, зазнали десятків перевірок різних органів контролю, а емісари від впливових діячів нинішньої влади не раз пропонували мені продати свої підприємства. Великий тиск на ці підприємства здійснюють і сьогодні, причому мені відверто натякають, як це припинити: підтримувати нинішню владу. Але я на це ніколи не погоджуся.      

До речі, щодо Партії регіонів, то в моєму окрузі вона має свого кандидата — Володимира Загорського. Він має повну й беззаперечну підтримку своєї політичної сили, веде активну виборчу кампанію.    

— З якими політсилами маєте намір співпрацювати в парламенті, якщо виборці довірять Вам представляти їхні інтереси в законодавчому органі держави?

— Однозначно з національно-демократичними силами. Коли буде сформовано новий парламент, чимало чвар, якими відзначилися опозиційні сили нині, залишаться у минулому. Гадаю, вони самі шукатимуть серед мажоритарників сильних і впливових людей, які можуть посилити їхні фракції. Я ніколи не поривав стосунків із демократичними партіями, як уже зазначав, маю там чимало друзів і добрих приятелів. Отож готовий об’єднатися з ними для того, щоби протистояти нинішньому режиму й будувати зовсім іншу державу, ніж будує нинішня влада. Державу, де поважатимуть права не лише більшості, а й опозиції, закони створюватимуть не в інтересах влади, а всіх без винятку громадян. Ми повинні побудувати таку державу, в якій усі будуть рівними перед законами і в якій реально захищатимуть права громадян. 

Надію на створення такої держави нам дала Помаранчева революція. Однак реалізувати її ті вожді, яких ми привели до влади 2004 року, не змогли. Настав час це зробити тепер. І велику роль у цьому має відіграти новий парламент, створивши рішучий спротив чинній владі. 

— Ви критикували опозиційні сили. І все ж таки пропонуєте за них голосува