Сонячна «Музика квітів»

     244  

Ім’я київської художниці Катерини Тузової-Вис­лоцької, чию виставку живопису «Музика квітів» відкрито у львівській галереї «Яровіт», майже нічого не скаже львівським шанувальникам мистецтва. Бо молода художниця ще не має великого «послужного списку» (почавши виставляти свої роботи лише чотири роки тому). Та й до нашого міста із виставкою приїхала вперше

Однак сонячність та позитив, що їх Катерина Тузова-Вислоцька випромінює не тільки сама, а якими променять і її твори  —  привертають увагу. І вже не має особливого значення, що авторка (донька столичних архітектора Людмили та поета і журналіста Євгена Тузова-Лобанського)  — без спеціальної мистецької освіти, хоча свого часу навчалася в художній школі під орудою Миколи Кутняхова, а згодом у майстерні художника Володимира Марусенка. Як не має значення і те, що — богослов за освітою — вона вибрала в житті не самореалізацію за спеціальністю, а творчість.

Про Катерину Тузову-Вислоцьку кажуть, що вона, на відміну від багатьох митців, без жалю розстається зі своїми картинами, будучи впевненою: сонячністю треба ділитися. Вона власним внутрішнім світлом ділиться охоче і щиро. Націлена на духовне, художниця знає: скільки віддаси, стільки й отримаєш. Можливо, цю тезу вона формулює для себе інакше, але суть зрозуміла — не скупімося на світлі почуття до людей і до світу — життя віддасть сторицею. 

«Напевно, якби на землі не було квітів, — акцентує в анотації до «Музики квітів» Катерина Тузова-Вислоцька (водночас повертаючи чужі думки до теми експозиції), — наше життя не було би таким кольоровим і сірість буднів нас би поглинула. Квіти супроводжують нас від народження до  смерті. Квіти — це форма і зміст душі людини, яка живе в гармонії з Богом і Всесвітом». А гармонія в житті Катерини Тузової-Вислоцької — визначальна.