На шаховому чемпіонаті мені забракло фізичної підготовки

     291  

Розмова з Андрієм Волокитіним, бронзовим призером чемпіонату України з шахів

Львів’янин Андрій Волокитін на чемпіонаті України з шахів, що відбувся в Києві, посів третє місце. В останньому турі він зіграв унічию з луганчанином Олександром Арещенком, якому поступився «сріблом» лише за додатковими показниками. 

А перше місце в турнірі зайняв Антон Коробов, який набрав вісім очок із 11 можливих. Харків’янин став дворазовим чемпіоном країни — перший титул він здобув 10 років тому — 2002-го. А. Коробов упевнено пройшов дистанцію, не програв жодної партії та на очко випередив найближчих переслідувачів.

Виступ на чемпіонаті України був для Андрія Волокитіна генеральною репетицією основ­ного старту року — 27 серпня в Туреччині він виступить на шаховій Олімпіаді. Про національний чемпіонат, шахові Ігри та фізичну підготовку гросмейстерів А. Волокитін розповів в інтерв’ю «Газеті».

— Андрію, як оціните свій виступ на чемпіонаті України?

— Якби перед початком цього турніру мені сказали, що я буду третім, був би задоволеним. Але, з огляду на перебіг змагань, нині маю певну невдоволеність. Усе-таки я тривалий час лідирував. Безперечно, сподівався посісти перше місце.

— Під час турніру ви перемогли екс-чемпіона світу ФІДЕ Руслана Пономарьова. Можливо, цей успіх вплинув на ваші подальші результати?

— Після Пономарьова я переміг білими ще й Павла Ельянова. Ця зустріч була для мене принциповою, оскільки на минулому чемпіонаті України він мене переміг. Зрештою, Ельянов для мене незручний суперник, я йому раніше часто програвав. А в шостому турі мені вдалося взяти реванш. Завдяки цьому здобув п’ять очок із шести можливих, і мені здавалося, що маю хороші шанси посісти перше місце.

— То чому не вдалося цього зробити?

— До кінця чемпіонату три партії мав почати чорними і дві білими. Найближчу партію грав з Олександром Моісеєнком, дворазовим олімпійським чемпіоном. Він мене здивував у дебюті, багато часу довелося думати над позицією, надалі була напружена гра, я постійно відчував дефіцит часу. Взагалі, міг виграти в Моісеєнка, він припускався помилок, але через брак часу я приймав неправильні рішення і в підсумку поступився. Для мене це був великий удар. Щоправда, швидко оговтався від цієї невдачі та переміг у наступній партії. За три тури до завершення чемпіонату ми з Коробовим мали однакову кількість очок. Наступну партію мав зіграти з Єфименком, а потім із Федорчуком. В обох турах починав чорними. У першій партії мав хорошу позицію, але багато думав і через часовий цейтнот не зміг перемогти. Утім у мене залишалися шанси на перемогу в турнірі. У грі з Федорчуком боровся за перемогу, він мені пропонував нічию, але я відмовився. В підсумку я цю партію програв. Ближче до кінця турніру відчував утому, через яку почав помилятися. Після передостаннього туру я втратив шанси на «золото»…

— Але не на «срібло», яке могли б здобути в разі перемоги над Арещенком. Що завадило вам фінішувати другим?

— За певних обставин мене могла б улаштувати й нічия. Усе залежало від моїх попередніх суперників, яких я перемагав. Якби вони в останньому турі виграли, то мої додаткові коефіцієнти були б кращими, ніж в Арещенка. Але не склалося. В останньому турі зіграв унічию, а мій суперник мав кращі додаткові показники. Взагалі, перед останнім туром я був дуже засмучений тим, що вибув із чемпіонської гонки. Тому не надавав значення тому, на якому місці завершу турнір, — на другому чи третьому.    

— Андрію, ви сказали, що ближче до завершення чемпіонату України втомилися і почали частіше помилятися. Зберігати ясність думки впродовж усього турніру шахістам допомагає фізична підготовка?

— Так, фізичні навантаження дуже допомагають: біг, плавання й інші вправи, які поліпшують витривалість. Можливо, саме цього мені й не вистачило на чемпіонаті України. Розумієте, з кожною партією сил стає все менше й менше. Потрібно приблизно годину чи дві готуватися до гри, сама партія триває в середньому чотири. Тому втома неодмінно накопичуватиметься. Щоб довше залишатися свіжим, необхідно мати хорошу фізичну підготовку. 

— Під час турніру ранкова зарядка є для вас обов’язковою?

— Намагаюся робити фізичні вправи, щоби бути в тонусі. Ранкова пробіжка добре знімає стрес. Узагалі, це дуже корисно для загального самопочуття. 

— Наскільки престижним є чемпіонат України?

— Цей чемпіонат був дуже престижним, найсильнішим в історії незалежної України, адже середній рейтинг учасників був доволі високим. Тому перемогти на цьому турнірі дуже почесно. 

— 27 серпня у Стамбулі стартує шахова Олімпіада. Ви гарантували собі участь у цих змаганнях? 

— Так, до збірної запрошують найкращих за рейтингом шахістів країни. Я нині третій після Василя Іванчука та Руслана Пономарьова, тому можна сказати, що гарантовано виступлю на Іграх. 

— Готуєтеся до змагань під керівництвом особистого тренера?

— Ні, не маю тренера. Я вже сформований шахіст. Раніше в мене були наставники. А тепер працюю самостійно, шукаю спаринг-партнерів, тренуюся за комп’ютером. Словом, знаю, як правильно підготуватися до змагань. Тренери більше потрібні молодим шахістам.

— А яка роль тренера збірної?

— Тренером нашої збірної є Олександр Сулипа. Він визначає склад на кожен тур. Є ж п’ять членів збірної, а в турі грають четверо. Тренер повинен визначити, хто має відпочити, а хто провести партію. Також він допомагає аналізувати позиції, дає поради стосовно дебюту, стратегії, стилю гри суперників. Дуже багато нюансів, в яких нам допомагає наставник.  

— Збірна України вже двічі вигравала Олімпіаду. 2004 року ви долучилися до перемоги нашої команди на Іграх, без вас збірна це зробила 2010-го. За перемогу на літній Олімпіаді в Лондоні українцям виплатять 125 тисяч доларів і виділять квартиру. За перемогу на Іграх шахісти, мабуть, отримують значно менші преміальні?

— За перемогу на Олімпіаді можемо розраховувати на премію 20 тисяч доларів. 

— Несправедливість…

(Сміється) Це питання не до мене. Хоча, так. З огляду на успіхи шахістів, це несправедливо.  

Розмовляв Гліб Ваколюк

 Довідка

Волокитін Андрій Олександрович (18 червня 1986, Львів) — міжнародний гросмейстер. Почав займатися шахами в дев?ять років. У 10 років став кандидатом у майстри спорту. В 14-річному віці здобув звання міжнародного майстра. В 15 років став одним із наймолодших міжнародних гросмейстерів у світі. У 18 — заслуженим майстром спорту України. Тричі чемпіон України у своїй віковій категорії (1997, 1998, 2001). Двічі розділив перше місце на чемпіонаті світу серед одноліток (1998, 1999). 1999-го та 2000 року виступав за збірну України на дитячих Олімпіадах в Артеці, де здобув золоті та срібні нагороди. Олімпійський чемпіон (2004) у складі збірної України, Чемпіон України (2004). 

 

 До теми

У чемпіонаті України 2012 року брали участь 12 провідних гросмейстерів країни. Це був найсильніший національний турнір в історії незалежної держави. Зокрема, за дошкою змагалися 16-й чемпіон світу ФІДЕ, фіналіст Кубка світу Руслан Пономарьов, дворазові олімпійські чемпіони у складі збірної України Павло Ельянов й Олександр Моісеєнко, олімпійські чемпіони Захар Єфименко й Андрій Волокитін, дворазовий чемпіон України Євген Мірошниченко й інші відомі шахісти. Середній рейтинг учасників — 2666 очок — рекордний для чемпіонатів Україна. Він відповідав рангу міжнародного супертурніру.