Федералізація України

     609  

Із Росії надійшов черговий наразі ідеологічний проект — федералізація України

Це ірраціональний, деструктивний проект. Та за своєю ефективністю та руйнівною силою він ідентичний тому, який свого часу розколов нинішню суверенну Україну на два ворожі табори, на дві частини — на «наших» і «чужих», на «Схід» і «Захід», на «донецьких» і українців, на патріотів і націоналістів.  

Ідея федералізму — це презент «із-за бугра». А виконавці, як пишуть газети, наші, українські. Точніше, креатив — із московського Кремля, добре, хоч грошей там неміряно, вуглеводнів — море! А ефективні менеджери, піар-технологи — з українським громадянством, у минулому високопосадовці, народні депутати, компрадорська буржуазія.

Чому з Росії? Тому що в сучасній РФ велетенський досвід державної політики нетерпимості до чужої культури, віри, традиції. Тому що Росія — це держава-атавізм, це імперія нашого часу, в якому імперії немодні. Бо навіть британська королева керує Співдружністю держав, а не Британською імперією.
Руйнівна сила федералізації — це сучасна руїна, розпад країни, торжество принципу «розділяй і владарюй». Бо сепаратизм — найпоживніший ґрунт для осіб, звиклих гріти руки на ватрах національної ворожнечі і релігійних конфліктів.

Федералізація дасть життя цілому комплексу нерозв’язаних проблем, з’ясовуванню, хто українець, хто русин, хто росіянин, вірменин чи татарин. Спалахне спрага нових кордонів, табу, заборон. Причому не тільки державних чи адміністративних. Вибухнуть війни за бізнес, за переділ власності, за землю, за національні права, за владу, базовану на етнічному чи релігійному принципах.

Досі Бог милував Україну. Ми не знаємо, що таке національні війни. У нас немає Чечні, Кавказу. Та делікатне міжнаціональне порозуміння може зламатися щохвилини. Дайте лише нагоду, поділіть людей за кольором шкіри, розрізом очей, мовою, вірою…

У світі, читаємо у «Вікіпедії», — 50 вогнищ сепаратизму, й у двох десятках з них точаться громадянські, національні, релігійні війни. А конфлікти, протистояння, бійки можуть розпочатися через необережне слово, наприклад, львівської «залізної леді»: «А на якому гумні тут виросла російська мова?»

Політика сепаратизму — це недуга бідних. Сепаратизм — це коли одні мають усе, а інші — решту. Це коли замість будівництва доріг, житла й каналізації, у містах люди ходять на мітинги з гаслами: «Вєрнуть Крим рускім!» (варіант «кримським татарам») або «Збудуймо державу русинів!».

Сепаратизм — це захцянка купки львівських інтелектуалів перетворити Галичину у вільну демократичну державу зі столицею у Львові. Згадаймо, обивателі міфічного міста Ільфа й Пєтрова — «пікейні жилети» — мріяли про створення вільного Чорноморська і говорили: «Чемберлен — це голова, особисто я йому пальця у рот не поклав би».

Ідеї федералізму, яку вороги України намагаються укорінити в українську свідомість, слід протиставити примат унітарної держави, домінування політичної нації. Це коли мешканець не просто поважає країну, в якій живе, але й пишається, що він її громадянин.

У принципі, люди патріотичні від природи. Адже кожен любить свій дім, вулицю, ліс, поле, річку. Любов до Вітчизни, націоналізм — це коли пишуть, як і що поєднує людей різних націй.