Неолімпійські умови для олімпійців

     179  

Підготовка до Олімпійських ігор вимагає регулярних тренувань на спеціально обладнаних базах. На жаль, українські спортсмени не завжди мають таку змогу для ефективної роботи

Світлана Спасібіна

Чимало олімпійців стає заручниками недостатнього фінансування, матеріально-технічного забезпечення. Це змушує їх переходити до складу збірних інших регіонів, а то й гірше — країн. 

За участь у літніх Олімпійських іграх, які відбудуться цьогоріч у Лондоні, українські переможці отримають не найнижчі грошові винагороди. Так, за даними сайта 

mоjazarplata.com.uа, за «золото» обіцяють 85 тисяч доларів США, за «срібло» — 62 тис. дол., а за «бронзу» — 41 тис. дол. Однак навіть це іноді не втримує спортсменів у складі рідної збірної. На таке рішення олімпійців найчастіше впливає, за їхніми словами, низка чинників: неналежна державна фінансова підтримка, низький рівень матеріального забезпечення баз для тренувань і спортивних комплексів, неповага з боку держави.

Перепони ще до Олімпіади

Незважаючи на те, що призові місця оцінюють чималими сумами, мізерні щомісячні стипендії українських олімпійців змушують їх підробляти замість того, щоб активно готуватися до змагань. 

Державна стипендія члена національної збірної — 2300 гривень. Саме це стало причиною того, що 80% українських батутистів залишили спорт і працюють у циркових шоу Європи, де отримують по 1,5 тисячі євро на місяць. Нині до національної олімпійської збірної зі стрибків на батуті входять лише киянка Марина Кийко та миколаївець Юрій Нікітін. Чемпіон Олімпіади в Афінах стверджує, що через низьку зарплату йому доводиться підробляти в різних закордонних цир­кових шоу, а то й за кермом вантажівки. Проте не має наміру покидати спорт і шкодує, що Україна втратила чимало талановитих спортсменів.

Неприємні ситуації трапляються і через не­виконані обіцянки держави допомагати олімпійцям у вирішенні квартирних питань. Голова Вінницького обласного відділення НОК України Федір Новік повідомив, що олімпійська чемпіонка з веслування Інна Осипенко-Радомська, яка вже здобула дві ліцензії на Ігри-2012 у Лондоні, може відмовитися представляти місто та виступатиме за Київщину. У схожу ситуацію потрапила і Ганна Письменська. Стрибунка у воду мешкає і тренується в Луганську, проте значиться спортсменкою Вінниччини. Якщо ситуація не зміниться, Ганна може представляти на Олімпіаді Луганщину.

Окрім фінансових труднощів, перешкодою для ефективних тренувань стають проблеми у сфері матеріально-технічного забезпечення баз або відсутність спортивних комплексів. Путівку на цьогорічні Олімпійські ігри здобула майстер спорту міжнародного класу зі спортивної ходьби Ольга Яковенко. В одному з інтерв’ю атлетка розповіла, що нині змушена двічі на день тренуватися в місцевому парку культури і відпочинку.

Такі тренування звичні не лише для Ольги. В багатьох містах немає спеціально обладнаних майданчиків для проведення тренувань із конкретного виду спорту або ж вони перебувають у неналежному стані. Лише в поодиноких випадках держава береться за капітальний ремонт чи відбудову баз для олімпійців. Так, цьогоріч проведуть проектні роботи з будівництва басейну, льодової арени, легкоатлетичного манежу та стадіону на олімпійській спортивній базі в Кончі-Заспі. Про це повідомив заступник голови Державної служби молоді та спорту Вадим Сисюк. Нині Олімпійський навчально-спортивний центр не відповідає світовим стандартам, хоча тут тренується близько 25% українських спортсменів, які є чемпіонами не лише України, а й Європи та світу. Напередодні Олімпійських ігор база заповнена на 100%.

2012 року на реконструкцію та будівництво спортивних споруд, що перебувають у сфері управління Держмолодьспорту, планують виділити понад 39 млн. грн., з яких майже 18 призначено на базу в Кончі-Заспі. Також планують провести капітальний ремонт Олімпійського навчального спортивного центру в Чернігові, Ворохтянської високогірної бази «Заросляк» на Івано-Франківщині, де хочуть побудувати новий спортивний майданчик. Виділять кошти на проектні роботи зі спорудження Олімпійського центру підготовки національних команд України з водних видів спорту в Херсоні та критого ковзанярського стадіону на «Льодовому стадіоні» в Києві. Проте тренуватися на оновлених сучасних базах зможуть олімпійці, які поїдуть на наступні ігри. А теперішнім доведеться бігати в парках, ходити на дитячі ковзанки та плавати в озерах.

Як наші олімпійці стають не нашими

Такі умови та «перспективи» змушують наших чемпіонів виступати за збірні інших держав. Чемпіон Пекіна-2008 зі стрільби з гвинтівки на 50 метрів, рекордсмен Європи і світу Артур Айвазян отримав пропозицію представляти США.

В одному з інтерв’ю він наголошував, що в нашій країні займатися цим видом спорту дорого: «До Олімпіади-2008 я готувався індивідуально. 90% затрачених коштів були спонсорськими, і лише десяту частину з них надала держава. Тепер мені теж необхідно тренуватись, а пачка патронів коштує 18 євро. Щоб провести одне тренування, потрібні дві-три пачки. Екіпірування коштує 1,5 тисячі євро. А хіба держава виділяє кошти? Стріляю я з гвинтівки 1999 року випуску, наш тир не ремонтували ще з часів Радянського Союзу: взимку в ньому холодно, а влітку — спекотно, ніколи не буває гарячої води». Окрім того, 2008-го за «золото» Айвазянові пообіцяли квартиру, на яку він досі чекає. 

Не лише економічні чинники змушують наших чемпіонів грати за збірні інших країн. Так, Наталія Гончарова здобула шанс стати першою волейболісткою з Львівщини, яка візьме участь в Олімпіаді, однак у складі збірної Росії. Своє волейбольне громадянство з українського на російське вона змінила ще в середині 2010 року, вже восени стала чемпіонкою світу у складі нової команди. Причиною такого рішення стали, за словами Наталії, слабкість нашого внутрішнього чемпіонату та відсутність перспектив української збірної на світовій арені. 

Окрім цих спортсменів, проміняло українську збірну на інші ще чимало олімпійців. Серед них — Регіна Шимкуте, вихованка херсонської гандбольної школи (Росія), біатлоністка Олена Зубрилова (Білорусь), фігуристка Альона Савченко (Німеччина), Марія Стадник, яка займається боротьбою (Азербайджан), фігуристка Тетяна Волосожар (Росія), спортивна гімнастка Аліна Козіч (Узбекистан). 

Нині наші олімпійці змушені тренуватися абиде і за обіцянки. Тож, імовірно, якщо їм запропонують кращі умови для проживання та тренувань, вони без зволікань проміняють нашу збірну на команду іншої країни. І саме це має насторожити владу та змусити працювати над усуненням проблем, які постають перед спортсменами.