Похмуре небо Щеціна

 |    72  

Дістатися до Щеціна непросто — потягом подорож займає близько доби, літаком, з пересадкою у Варшаві — понад шість годин. І все ж вона варта того, аби вирушити до міста, яке розташоване на самому кордоні слов’янського світу. Адже Щецін, як і Львів, називають маленьким Парижем

Якщо наше місто слугує натурою для кінематографістів, які хочуть зняти кіно про середньовічну Францію, то у Щеціні перш за все подібність структурна — навколо центральної площі міста — Грюнвальдської битви — розташовані кільцеві вулиці, які нагадують численні паризькі бульвари. Втім є ще одна подіб­ність зі Львовом — якщо у нашому місті постійно натрапляєш на польських туристів, то там — на німецьких. І справа не лише в тому, що до Німеччини тут трохи більше десяти кілометрів і дістатися до неї можна й на таксі — кордону ж, як такого, немає. Річ у тому, що до 1945 року Щецін входив до складу Німеччини, ще раніше — Швеції, Бранденбургу, Данії, і лише багато століть тому, на зорі польської держави, він був її західним форпостом, згодом там досить довго управляла слов’янська династія поморських часів. Однак про ті далекі роки вже ніхто не пам’ятає. Натомість добре знають, що протягом століть назва міста неодноразово змінювалася, і лише 1946-го воно дістало сучасну назву. Також у 1945 — 1946 роках тут розігралася одна з найбільших повоєнних драм — переважно німецькомовних громадян переселили в Німеччину, натомість місто заселили вихідці з Центральної Польщі. Місто за кілька років перетворилося на форпост польської держави на заході, дарма що за якийсь десяток кілометрів звідти жили цілком «правильні», «соціалістичні» німці. Згодом кордони між двома державами зникли — і Польща, й Німеччина опинилися в одному Європейському Союзі, де завдяки Шенгенським угодам зникли перешкоди для подорожей.

Як старовина переплелася з модерном

З одного боку, Щецін — старовинне місто, де головна пам’ятка — палац поморських князів. Білосніжна фортеця, яку добре видно з другого берега Одри. З іншого — це дуже сучасне місто, бо недалеко від палацу розташований готельно-офісний центр RAZIM. 23-поверховий хмародер — якщо його спостерігати з іншого берега Одри, то він буквально зливається зі старим палацом. Таке собі поєднання старовини та модерну. До речі, піднятися на його останній поверх, де розташовано кафе «22 поверх» (у польській нумерації перший поверх рахують за нульовий), варто хоча б заради краєвиду, який відкривається із цієї найвищої у місті точки — внизу палац поморських князів, майже все місто як на долоні, також добре видно щецінський порт і вдалині озеро Домб’є. Щодо самого палацу, то тут ви знайдете і маятник Фуко, який є найкращим доказом обертання Землі навколо осі, й Оперу на замку, й концертні та кінозали, і, врешті, невеликий музей. Щоправда, якщо шукаєте сувеніри на згадку про місто, то з цим виникнуть певні труднощі. Чи не єдине місце, де можна їх придбати, — замок. Натомість у самому місті ані сувенірних крамничок, ані художників, які малюють портрети, ані інших атрибутів туристичного життя, до якого звик у Львові, я так і не надибав. Так само як і гостелів — вони, якщо і є, то небагато, та й то на околиці. Втім просто неба ночувати не доведеться — у центрі міста доволі готелів, де ціна номера стартує від 300 гривень за добу.

З історії князів поморських

Уже 1124 року на замковому пагорбі був слов’янський град із садибою князя Вартислава І, однак лише у 1235-му Щецін став столицею Західнопоморського князівства. Однак сучасний кам’яний замок було закладено лише у 1346 р. Згодом палац зазнавав неодноразових руйнувань, реконструкцій та розширень. Зокрема, замок поруйнувала пожежа 1530-го, після чого протягом семи років його відбудували у стилі ренесансу. 1637-го припинила своє існування династія Грифітів, тож замок перетворився на резиденцію шведського намісника, пізніше тут була штаб-квартира прусського гарнізону. У цей період його неодноразово перебудовували, пристосовуючи до потреб військових. Особливо відчутно його було поруйновано в ХІХ столітті. Проте після відходу гарнізону в 1902-му замок руйнувався і надалі. У 1944 р. фортецю було пошкоджено внаслідок бомбардувань. І лише у повоєнні роки ропочали дослідження, а протягом 1958 — 1980 років замок відновили.

Морське місто без моря

Щецін розташований за 160 кілометрів від Балтійського моря. Однак ця обставина не заважає йому почуватися справжнім морським містом. Понад те, разом із сусіднім Свиноуйстем, яке стоїть на березі Балтики, він утворює найбільший у Польщі порт. При цьому керівництво обох портів перебуває саме у Щеціні — його величезний будинок розташований на самому березі Одри. А вже в самому Щеціні є доволі різноманітної морської атрибутики, а головне — наприкінці травня тут проводять «Дні моря» —  найбільший фестиваль міста. Утім ще донедавна у Щеціні працювала і верф. Після того, як вона збанкрутувала, мешканці скаржаться, що місто фактично втратило свою перспективу, послуговуючись польською футбольною термінологією «вибуло з екстра-ліги польських міст». До речі, на туристичній набережній можна за порівняно не велику платню вирушити в подорож щецінським портом — годинна подорож прогулянковим катером обійдеться лише у 

22 злоті (близько 50 гривень). На березі Одри є і щецінський двірець. Щоправда, останній радикально змінить ваші уявлення про українську залізницю бо, даруйте, вокзал у Здолбунові має набагато кращий вигляд та сервіс. 

Одра в районі Щеціна — це повноводна ріка, яка розходиться на два рукави. Два береги річки з’єднані кількома мостами, причому найстарший з них — Довгий, свого часу був розвідним. Саме цим невисоким мостом пролягає трамвайна колія, яка поєднує дві частини міста. Поряд розташувався новий міст — складна інженерна споруда з численними розв’язками на обох берегах ріки. Він сполучає береги не по прямій лінії, а так би мовити «змійкою», через що перехід ним з одного берега на другий займає набагато більше часу. На відміну від Довгого моста, він не здригається при кожній важкій фурі, що мчить ним, тож почуваєшся на ньому набагато впевненіше. Натомість Довгий міст вібрує, коли ним проїжджають трамваї, а вони у Щеціні їздять швидко, адже рухаються по відокремлених коліях.

Німецькі сліди у Щеціні

До складу Польщі місто повернулося лише після війни, тож у назвах вулиць ви не знайдете жодних згадок про німецький період. Навпаки, вулиці мають виразно польський характер — імена польських діячів чи важливі дати з національної історії — саме на їх честь названо тутешні вулиці та проспекти. І все ж у місті збереглася готична архітектура. Крім того, Щецін відомий тим, що тут народилася російська імператриця Катерина ІІ, як відомо, вона мала німецьке походження. Уже на другому березі Одри мені вдалося відшукати парафію Святої Трійці, яка належить до євангельсько-аугсбурзького віровизнання — північні німці є протестантами. Ще у місті є собор Святих Петра й Павла, який належить до Польської католицької церкви. Для цієї конфесії характерно, що вони не визнають верховенства Папи Римського, це своєрідна польська форма протестантизму. Втім храм цікавий ще й тим, що вважається найстарішою культовою спорудою міста. Хоча його було закладено ще під час хрещення місцевого населення польським королем Белеславом ІІ у ХІІ столітті, однак сучасного вигляду він набув лише на початку ХХ — храм неодноразово перебудовували.

Пам’ятник Папі Римському Іванові-Павлові ІІ

І все-таки головною релігійною конфесією Щеціна є Римо-католицька церква, а найбільшим храмом — кафедральний собор Святого Якова — його 119-метровий шпиль також слугує хорошим орієнтиром. Туристи можуть піднятися на його дзвіницю — звідти можна оглянути стару частину міста. Для поляків надзвичайно важливою є постать першого в історії папи-слов’янина Івана-Павла ІІ, тож у багатьох польських містах йому встановлено пам’ятники. Не є винятком і Щецін — пам’ятник понтифіку встановлено на Ясних Блонях — велетенській площі, що розташувалася одразу за будинком місцевого уряду. Ще одна цікавинка Щеціна — водяні колонки, які збереглися у місті ще з часів ІІ Світової війни. Щоправда, тут вони просто велетенські — у людський зріст. Саме в роки війни вони прислужилися городянам, рятуючи їх від безводдя поруйнованого міста. 

Львів — Щецін — Львів