Школа без… м’язів

     242  

Міносвіти знову пом’якшило шкільні нормативи з фізкультури. Вчителі пророкують своїм випускникам кволе майбутнє

Богдан Горецький викладає фізичне виховання 38 років, але останні кілька років йому стало складніше пояснювати дітям, чому біг, стрибки та віджимання — це здорово. За останні декілька років нормативи з фізкультури зменшили, а діти натомість охоче бавляться в ігри за комп’ютером, а не на спортивному майданчику.
 
— Вважаю, що це комплексне питання, вирішувати яке має суспільство. Однак воно не розуміє, як важливо бути здоровим. Нерозумно було акцентувати увагу на тому, що низка дітей в Україні померла під час уроків фізкультури. Адже сталося це не тому, що учні втомилися на уроці, а через недогляд батьків і неякісне медичне обстеження. Я все життя борюся з тим, аби лікарі об’єктивно обстежували дитину і давали їм не звільнення від фізкультури, а рекомендації. Кажу учням: от подивіться, вас звільняють від фізкультури, а неповносправні беруть участь у параолімпійських іграх. Це ж нонсенс, наші параолімпійці подекуди демонструють кращі результати, ніж олімпійці. Але написати «звільнений від фізкультури» легше, ніж почати працювати, — вважає Б. Горецький.
 
Після низки смертей на уроках фізкультури освітяни вирішили послабити навантаження на дітей. Проте не всі згідні, що сучасні уроки стали кращими. Тепер, аби отримати середній рівень, наприклад, із гімнастики в десятому класі, хлопцям достатньо підтягнутися три рази (було сім), дівчатам (лежачи) — п’ять разів (замість десяти). Про останні зміни стало відомо два тижні тому. Це вже друге послаблення у програмі фізичної культури за останні три роки, попередні корективи внес­ли 2009 року. Нині в нашій країні школярів, які відві­дують уроки фізкультури, ділять на три групи: основна (здорові діти, які можуть виконувати всі вправи), підготовча (можуть виконувати обмежену кількість вправ) і спеціальна (не здають нормативів). Згідно з програмою, учень із підготовчої групи міг би здавати нормативи, проте він приходить і каже: «Мені погано», а вчитель не має права нікого змушувати. На думку освітян, таке виправдання часто є спекуляцією, але вони нічого не можуть удіяти, відтак, поки дитина не усвідомлює свого вчинку, її фізичне здоров’я слабне.
 
Вирішити ситуацію із руховою активністю змог­ли б додаткові секції. Діти самостійно вирішують, куди їм ходити, а куди ні. Та часто таких гуртків просто немає. Тому після кількох уроків за партою школяр іде додому і… знову сідає за стіл, щоправда, тепер бавитися в комп’ютерні ігри. 
 
— Свого часу ми займалися в спортивних секціях: гімнастикою, футболом, баскетболом, тенісом. Нині діти більше грають за екраном, а не в реальному житті. Це, звісно, позначається на здоров’ї. Їм потрібен рух! Батьки оберігають своїх чад від зайвого навантаження. З одного боку, це правильно, а з іншого — зайве, бо дитина сама відчуває, коли втомлюється. Я не пам’ятаю випадків, коли вихованці нашої школи жалілися  на те, що перевтомлені після фізкультури або ж їм щось болить під час виконання вправ, — розповідає «Газеті» Неля Безолюк, медсестра Львівської спеціалізованої загальноосвітньої школи №8. 
Директор школи розповідає, що діти мають три уроки фізичного виховання на тиждень. Тільки старшокласники мають два заняття. Але додаткових секцій навчальна установа собі дозволити не може, тож ази спорту учні пізнають саме на заняттях в альма матер. 
 
Із тим, що фізкультура стала менш рухливою, ніж іще п’ять років тому, погоджуються і у Львівській облдержадміністрації.
 
— Зрозуміло, що фізичне виховання у школах перетворилося на «фізкультуру капців». Уроки проводять не на вулиці, а в залі. Колись школярі сиділи на деревах, майданчиках і в лісі. Тепер переходять із одного приміщення в інше. Востаннє програму фізичного виховання у школі змінювали 2009 року, саме тоді внесли низку змін, які часто викликають дискусії, — розповідає «Газеті» Ярослав Гаврих, начальник управління обласного комітету з фізичного виховання і спорту МОН України Львівської облдержадміністрації.
 
На його думку, серед суперечливих нововведень те, що вересень назвали «розвантажувальним місяцем» для фізкультури. Натомість раніше це був час, коли діти могли чи не «гори перевернути», бо поверталися з активного літнього відпочинку. Також скасували крос, біг на довгу дистанцію.
 
— Для кровоносної серцево-легеневої системи біг і плавання — це заняття №1. Інше питання, що з цих видів не слід встановлювати контрольні нормативи, — вважає Я. Гаврих. — Коли дитина бере в руку секундомір і біжить, не прислуховуючись до свого організму, в неї з’являється зайвий азарт. Треба зробити так, аби школярі бігали собі на користь, а не на шкоду. Оцінювання в цьому випадку — зайве, але викреслювати через це  спорт — абсурд.
 
На думку пана Ярослава, проблема з фізкультурою в інших країнах Європи ще серйозніша, ніж в Україні. Навіть там, де є добра матеріальна база, немає натовпу охочих побігати. Дітей бережуть від надмірної перевтоми. Ще 1998 року український уряд затвердив вимоги до складання навчальних програм. Там прописано, що кожен учитель має опрацювати її під свою матеріальну базу. Але як можна планувати футбол у гірських районах, де немає рівного стадіону? 2002-го ухвалили програму, яка давала змогу робити те, що було реально, тобто підбирати заняття, опираючись на матеріальну базу та географічне розташування. Нині діє менш демократична програма, але досі не всі школи мають базу для її втілення. До прикладу, на Львівщині є 1400 шкіл, тільки 588 із них мають стандартні спортивні зали. 
 
Тому, поки в Міністерстві освіти, науки, сім’ї молоді та спорту мудрують над тим, як краще розпланувати заняття, скільки разів діти мають підтягуватися і за що саме ставити оцінки, у школах переймаються значно приземленішими питаннями. Зокрема, як зауважив у розмові з «Газетою» Богдан Горецький, єдина актуальна проблема для дітей у спортзалі — мотивація. Ні оцінка, ні менша кількість підтягувань не змусять учнів приходити на урок.
 

Для «Газети»

Сергій Дятленко, головний спеціаліст департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти МОН
Навколо програми здійняли, як на мене, зайвий галас. Змінюється підхід лише стосовно першокласників. Змін у нормативи вищої та середньої школи поки що не запроваджуватимуть. Програма працює вже третій рік, а послаблення ввели ще 2009-го. Навчальна програма складається з варіативних модулів, навчальний заклад обирає ті, які вважає за потрібне. До кожного модуля є нормативи. Всі ці нормативи є орієнтовними. Вчитель може змінювати їх. Оцінка — це сума балів за виконання, старання, роботу над собою. З нового навчального року вводять нову програму для початкової школи, яка не передбачає оцінювання. У нас чомусь звикли, що фізкультура — це здача нормативів. Головне завдання — пояснити, що рухатися треба заради свого здоров’я. Ми розуміємо, що в початковій школі тепле слово вчителя має значно більший ефект, аніж суха оцінка. Тому й вирішили впровадити підхід до фізичної культури без оцінок.