Папір чи пластик?

     528  

У міській раді вирішують, з якими квитками львів’яни їздитимуть у транспорті, та хто на цьому зароблятиме

Іще не оговталися від одних транспортних новацій, як у ратуші для нас готують інші. Вже цьогоріч у громадському транспорті міста мають намір запровадити єдиний електронний квиток. Наразі на заваді таким планам стоять депутати міської ради.
 
Електроніка замість дірок

Електронний квиток уже діє в понад сотні великих міст. Це, по суті, пластикова картка, на якій закладено в грошовому еквіваленті певну кількість поїздок. Зайшовши в транспорт, потрібно піднести квиток до спеціального зчитуючого пристрою, щоб оплатити проїзд. Такі електрон­ні квитки можуть бути одно- або кількаразовими, поповнюють їх у відповідних автоматах. Електронні квитки також можуть бути іменними та містити інформацію про пільги конкретного користувача. Такі картки для зручності пасажирів можна поповнювати через інтернет або в спеціальних центрах.
 
За словами Андрія Білоуса, заступника начальника управління транспорту та зв’язку ЛМР, у Львові планують запозичити досвід Варшави, де діють пластикові електронні квитки для багаторазового проїзду та паперові для одноразового. При цьому замість звичного компостера для паперових встановлять електронний валідатор, який вказуватиме на квитку маршрут і час, коли його «пробили». Спершу на систему е-квитка хочуть перевести електротранспорт, а згодом і всі автобуси. На думку чиновників, дати системі життя, а також обслуговувати її має окреме підприємство — «Леокард», засновниками якого будуть львівське комунальне підприємство АТП №1 і латвійське ТзОВ «Ригас Карте», що вже запровадило та два роки опікується аналогічною в Ризі. Саме ця ризька компанія стала переможцем конкурсу міськради на створення спільного підприємства для впровадження у Львові системи е-квитка. За словами Миколи Жука, начальника управління транспорту та зв’язку ЛМР, створення підприємства обійдеться в майже 8 мільйонів гривень, 51% з яких у статутний фонд має вкласти Львівська міська рада, а решту — латвійські партнери. Відповідно до цього розділять частки в новоствореному підприємстві. 
 
— Місто повинно здійснити перший внесок — це трохи менш ніж 4 млн. гривень. Приблизно таку саму суму має надати інвестор. Місто отримає контрольний пакет, тобто 51% акцій, оскільки йдеться про стратегічне підприємство. Загалом на впровадження системи треба близько 40 млн. гривень. Решту коштів, потрібних для облаштування системи, залучатиме спільне підприємство як кредити, що їх віддаватимуть за рахунок комісійних із обслуговування системи. За попередньою пропозицією, комісійними мають бути 15% вартості квитка. При цьому на ціну проїзних документів це не вплине, адже й нині 15% вартості отримують водії, які продають квитки, інші реалізатори, наприклад кіоски, — від 8 до 12% вартості квитка, — розповів «Газеті» М. Жук.  
 
Хто зароблятиме на квитках?

Перевести пасажирів із паперових квитків на пластикові посадовці Львівської міської ради планували вже цьогоріч. Однак наразі таку ідею не підтримали депутати. 
 
— Упродовж п’яти місяців вирішуємо, потрібен нам цей квиток чи ні. Уже здійснили всі кроки, залишилося лише, щоб депутатський корпус затвердив ухвалу про створення спільного підприємства, — зазначив пан Білоус.
 
На останній торішній сесії Львівської міської ради 29 грудня ухвалу про створення спільного підприємства винесли на розгляд депутатів. Однак ті не підтримали її проект. 
 
— Наскільки ми розуміємо, місто має вкласти в цей проект близько 40 мільйонів разом із ризьким підприємством. Іншу частину коштів (а це така сама сума) повинні вкласти приватні перевізники. Разом це 80 млн. грн. Мене ніхто не переконає, що це не призведе до подорожчання проїзду. Система хороша, але вона не на часі, адже Львів має погашати багато боргів, — сказав у коментарі журналістам Яромир Самагальський, голова депутатської комісії. 
 
При цьому цифри, які наводить депутат, суттєво відрізняються від тих, що їх називають чиновники, і прописаних в ухвалі. За словами Я. Самагальського, ще однією причиною недоцільності запровадження електронного квитка є невелика частка комунального транспорту у Львові. «На сьогодні, враховуючи те, що відсоток комунального транспорту є дуже малим, вводити цю систему недоцільно. Запровадження електронного квитка буде на часі, коли частка комунального транспорту становитиме приблизно 20%», — зауважив пан Самагальський. При цьому депутат не назвав точної цифри, скільки комунального транспорту нині є в місті. Цікаво, що, відповідно до підрахунків експертів французької фірми «Луїс Бергер», із впровадженням нової схеми на комунальний транспорт (трамваї, тролейбуси й автобуси) припадає понад 50% обсягу перевезень пасажирів.
 
Отож, мабуть, основ­не запитання нині не як і коли, а хто? Схоже, запровадження системи е-квитка наразі зводиться до того, хто все ж таки стане засновником підприємства, яке налагодить й обслуговуватиме відповідну систему, а отже, в перспективі, хто зароблятиме на транспортних квитках. Так, не бажаючи вкладати міські гроші у створення спільного підприємства, депутати готові віддати його в приватні руки (!). «Передусім потрібно шукати нормальні джерела фінансування, а не брати гроші з міського бюджету», — переконаний Яромир Самагальський. Натякають, що це, до прикладу, міг би бути якийсь банк, за умови, що така електрон­на картка матиме більше функцій, зокрема можливість розраховуватися за комунальні послуги. 
 
А боротися таки є за що. Обслуговування системи оплати проїзду у Львові —  ласий шматок. За приб­лизними оцінками експертів, щоденно львів’яни та гості міста проїжджають щонайменше мільйон гривень. Якщо врахувати, що 15% з цієї вартості переказуватимуть підприємству, яке обслуговуватиме систему, то приблизний денний обіг такої фірми становитиме 150 тисяч гривень (!).
 
За словами Миколи Жука, переговори з депутатами триватимуть. Найближчим часом іще раз спробують винести  на порядок денний питання створення спільного підприємства «Леокард». Чи вдасться досягти компромісу і якою буде ціна, покаже новий документ.