«Драбина» як шлях

 |    370  

Міжнародний театральний фестиваль «Драбина», який стартував 4 грудня і тривав в нашому місті до кінця цього тижня, розпочався з несподіванки.

Заплановане у книгарні «Є» відкриття заходу, який мав стартувати зустріччю із представниками лондонського театру Royal Court (зокрема із драматургом Ейпріл де Енджеліс, режисером Раміном Греєм і директором міжнародної програми театру Еліз Доджсон), довелося терміново переносити в Центр міської історії, бо книжкову крамницю затопило.

Проте зустріч усе ж відбулася. І в її форматі прозвучав акцент: аби твори наших драматургів ставили на світових сценах, шлях через Royal Court — саме те, що треба. Фестиваль, який за підтримки Британської ради в Украї­ні цьогоріч представляє проект «Нова драма з театром Royal Court», власне й орієнтований на пошук талановитих драматургів (не лише вітчизняних, а, відповідно до програми дійства, й грузинських). Відтак у рамках заходу свої п’єси презентують з українського боку Євгеній Марковський, Павло Ар’є, Маріам Агамян, Оксана Савченко, Віра Маковій і Марина Соколян. А з боку драматургічної Грузії — Бачо Квіртіа, Басса Джанікашвілі, Дата Тавадзе, Давид Габунія, Нестан Квінікадзе та Лаша Бугазде. І ті, й інші сподіваються, що їхні п’єси таки сценізують. І не тільки на вітчизняних сценах.
 
Зрештою, для цього «Драбину» і створено — помітити, врешті-решт, цікавих драматургів і перестати скиглити, що цікавих п’єс нині не пишуть. А їх, як наголосили в розмові з «Газетою» напередодні «Драбини» її організатори, таки пишуть. І то вже інша річ, що до цих творів вітчизняні театри особливого зацікавлення наразі не виявляють. Можливо, Royal Court цю ситуацію дещо змінить. Бо, попри те, що сучасних драматургів найбільше хвилюють саме соціальні теми (звідки й особливий сарказм, і чорний гумор), світло в кінці тунелю автори бачать. А це вже дає надію, що зусилля «Драбини» — немарні…