Міні-Чорнобиль у власній ванні

     496  

Усе більше країн світу відмовляється від фосфатних пральних порошків, які завдають суттєвої шкоди і людині, і природі. Україна наразі пасе задніх

Ми живемо серед суцільної «хімії». Про це знають усі, бо контактуємо з нею скрізь: через продукти харчування, миючі засоби, будівельні матеріали тощо. І наслідки такого співжиття відчуває кожен: ми почали частіше хворіти, в нас практично немає чистої води, свіжого повітря й екологічно чистих територій для відпочинку.
 
— Наша країна перетворилася на звалище екологічно небезпечної закордонної побутової хімії з фосфатами, хлором, сульфатами, силікатами — речовинами, що біологічно не розкладаються і не розчиняються у воді, — стверджує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Закони України дозволяють імпортувати та застосовувати пральні порошки, що містять близько 22% фосфатів, натомість цивілізовані держави світу (їх майже 40) вже давно відмовилися від них. Задумайтеся, щодня в навколишнє середовище країни саме через застосування фосфатних порошків потрапляє 70-75 тисяч тонн фосфатів, а безпосередньо до прісноводних водойм — 60-65 тисяч тонн сульфатів, відповідно 40 і 30 тисяч тонн силікатів та інших отруйних речовин.
 
Яку загрозу становлять миючі засоби з фосфатами? 
 

Жодна очисна споруда водоканалів у всій країні не здатна усунути ці фосфати, коли вони потрапляють у воду, каже міністр охорони навколишнього природного середовища України Микола Злочевський. Ось чому «цвіте» вода, з’являються водорості незрозумілого походження і виникають нові захворювання.


Спеціалісти, як зауважує Тетяна Валентинівна, називають фосфатні пральні порошки домашнім міні-Чорнобилем. Жахлива аналогія виникла через те, що їх дія подібна до іонізуючого випромінювання. Потрапивши в організм людини через органи дихання, шкіру, одяг (виполоскати їх практично неможливо), вони долають усі захисні бар’єри, доходять до крові та знищують червоні кров’яні тільця. В Україні понад 78% користувачів фосфатних порошків мають на них алергічні реакції.

Жодна очисна споруда водоканалів у всій країні не здатна усунути ці фосфати, коли вони потрапляють у воду, каже міністр охорони навколишнього природного середовища України Микола Злочевський. Ось чому «цвіте» вода, з’являються водорості незрозумілого походження і виникають нові захворювання. Саме фосфати, потрапивши у воду, активно сприяють виникненню синьо-зелених водоростей. 

А більшість миючих засобів, що їх реалізують на споживчому ринку України (їх обсяг становить 350-450 тис. тонн на рік), як стверджують експерти, містять максимальну кількість фосфатних сполук.

За деякими даними, ситуація, яка склалася влітку 2001 року на річках, прирівнюють до екологічної катастрофи. Саме в цей час спостерігали масову загибель риби в більш ніж 12 областях України. Причина — знову ж таки синьо-зелені водорості. Вони різко знижують рівень кисню у воді, накопичують отруйні речовини, а згодом, коли розкладаються, забруднюють ними навколишнє середовище. Тож фахівці стверджують: подальше використання фосфатних пральних порошків призведе до негативного впливу на здоров’я людей і природу, який може в багато разів перевищити наслідки Чорнобиля. Учені Дніпропетровська дійшли висновку, що синьо-зелені водорості зумовили в регіоні зростання кількості онкозахворювань на 10%. Очистити воду від них, продуктів їхнього розпаду (отруйні біотоксини, аміак, болотний газ, сірководень, хлороорганічні сполуки (водорості плюс хлор), залишків пральних порошків (фосфатів і поверхнево- активних речовин — ПАР) очисні споруди, що діють у нашій країні, не можуть. Ці домішки не контролюють санепідслужби.
 
А що в сусідів?

У цивілізованих державах, де здоров’я громадян є пріоритетною цінністю, вже давно відмовилися від використання фосфатних пральних порошків. Першою 15 років тому від таких миючих засобів відмовилася Японія. Аналогічна ситуація в Кореї, Таїланді, Гонконгу, Тайвані та ПАР.
 

Нині в Німеччині, Італії, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Нідерландах домогосподарки перуть безпечними для їхнього здоров’я порошками, що не містять фосфатів. В окремих країнах безфосфатні пральні порошки займають частину ринку. У США в третині штатів діють закони про заборону використання пральних порошків, у складі яких є фосфати. 
 
До боротьби зі застосуванням фосфатних порошків нещодавно приєдналися Росія, Польща, Туреччина й інші колишні держави.
 
В ЄС обговорюють проект про заборону використання засобів побутової хімії на основі фосфатів. Якщо депутати європарламенту ухвалять рішення, то вже з 1 січня 2013 року в країнах Євросоюзу з прилавків цілком зникнуть порошки з фосфатами. 
 
Мовчання подібне на смерть

Українське законодавство з цього приводу наразі мовчить. Міністерство екології та природних ресурсів має намір заборонити ввезення в Україну побутових миючих засобів, що містять фосфати. Відомство готує відповідний проект закону, але коли його затвердять і чи взагалі затвердять — наразі невідомо. У вересні 2008 року у Верховній Раді вже було зареєстровано постанову про розроблення загальнодержавної програми щодо зменшення та поступового припинення використання в нашій країні миючих засобів на основі фосфатів. На підставі цього документа Кабінету Міністрів було доручено до 1 травня 2011 року розробити план переходу на безфосфатні порошки. Але…
 
Як уберегти себе, близьких і природу
Звісно, напрошується запитання: що робити нам, простим смертним, поки  можновладці вирішуватимуть — заборонити фосфатні миючі засоби чи ні? Тетяна Тимочко радить під час вибору миючих засобів, прального порошку звертати увагу на їх хімічний склад.
 
Насамперед перевірте речовину на вміст фосфатів, повна назва — триполіфосфат натрію. В Україні, зокрема у Львові, вже можна купити безфосфатні миючі засоби. Щоправда, вони є не в усіх магазинах, які тор­гують побутовою хімією, до того ж, коштують приблизно на 20% дорожче.
 
Ретельно перевіряйте склад миючих засобів також на вміст поверхнево-активних речовин (ПАР). ПАР очищають посуд і поверхні від бруду, а також їх використовують у пральних порошках. Такі речовини бувають трьох основних видів: аніонні, катіонні та неіоногенні. Найнебезпечніші — аніонні, позначаються А-ПАР. Вони потрапляють в організм людини, бо навіть десятиразове полоскання в гарячій воді не повністю звільняє посуд від хімікатів. Аби зменшити шкідливий вплив, використовуйте засоби, в яких уміст ПАР не перевищує 5%.
 
Насипати пральний порошок слід обережно, аби пил не потрапив у легені. Під час машинного прання бажано відчиняти двері у ванну, а самому виходити в іншу кімнату, щоб у легені потрапляло якомога менше шкідливих речовин. А після прання провітрювати оселю. Щоби менше контактувати з пральними порошками, слід уникати ручного прання. Якщо все ж доводиться прати руками, то робіть це в спеціальних рукавичках. 
 
Більше користуйтеся натуральними засобами, що не шкодять організму: содою, гірчицею, попелом тощо. А якщо вже доводиться застосовувати миючі засоби, то розведіть водою в співвідношенні 1:2. Відлийте половину речовини в іншу ємкість, а до половини, що залишилася, сміливо додавайте воду. Це й економніше (витрати вдвічі менші), й шкоди менше, а посуд однаково добре вимиєте. Крім цього, ретельніше відмивайте посуд під протічною водою. У такий спосіб ви і ваші рідні менше контактуватимете  з «хімією». 
 
 
 

Міні-Чорнобиль у власній ванні

     287  

Усе більше країн світу відмовляється від фосфатних пральних порошків, які завдають суттєвої шкоди і людині, і природі. Україна наразі пасе задніх