Гоже чи не гоже?

     666  

У Фонді дикої природи підрахували, що 40% усього сміття — це упаковка

Йдеться не тільки про пістрявий папір, яким обгортають пакунки до дня народження чи інших свят, а й про обгортки з-під їжі, техніки та решти речей, які щодня хтось купує. З огляду на те, що осінь добігає кінця й от-от розпочнеться цикл Різдвяних свят, планета «погладшає» ще на кілька тонн святкового непотребу. Кожен із нас спричиниться до збільшення сміття, але й може припинити безкінечне зростання його обсягів.

Звісно, відмовитися від благ цивілізації не так просто. Навіть коли ви усвідомите екологічну хибу в тому, що, зокрема, купуєте продукти в кількох упаковках, пояснити це іншим буде складно. Коли я начиталася правил «зеленої» поведінки в супермаркеті, то вирішила не брати зайвих поліетиленових мішечків для продуктів. У моєму кошику були, зокрема, хліб, масло, порошок, засіб для миття посуду. Принципово нічого не вкладала в пакетик. Але вся моя наука полетіла коту під хвіст, коли я підійшла до каси. Продавчиня з докором поглянула на мене та все акуратно спакувала до мішечків. На моє зауваження вона відповіла, що, відповідно до правил супермаркету, всі товари слід пакувати окремо, щоб не зіпсувати продукт… Утім класти деякі продукти в пластиковій і поліетиленовій тарі шкідливо. Зберігати хліб у поліетиленовому пакеті взагалі небезпечно. Доведено, що токсичні речовини порушують передачу нервових сигналів в організмі людини, прискорюють розвиток дегенеративних захворювань. Джерелом номер один таких небезпечних речовин є пластикові та поліетиленові упаковки!

Про аналогічний експеримент із намагання уникнути використання поліетиленових мішечків прочитала в блозі української журналістки Наталії Гуменюк, яка повернулася до України після іноземного відрядження. Коли в супермаркеті вона попросила наліпити ціну на шкірку лимона, а не на пакет, то у відповідь їй сказали: «Не положено!» Це «не положено» якось дивно вписується в контекст збереження природи та старого як світ правила «клієнт завжди правий». Схоже, свою екологічну свідомість можна продемонструвати тільки на ринку, де система не настільки сувора, щоби вказувати, потрібен мені пакет чи ні. Хоча й тут є нюанси, до прикладу, на базарі мені здебільшого відповідають: «Дитинко, бери, то безкоштовно!» Але з цією тезою, на щастя, можна сперечатися.

Багато речей справді просто неможливо купити без упаковки, але самотужки її примножувати не слід. Тому, коли збираєтеся на чиїсь уродини, подумайте двічі, чи варто помпезно обгортати дарунок кольоровим папером — це ж одне з найбезглуздіших капіталовкладень, яким тішитимуться кілька секунд. Відтак кількасот років ця обгортка перегниватиме десь у Грибовичах.

Підручники з природознавства пояснюють школярам, що пластик і поліетилен розкладаються від сотень до тисячі років. Та мало шкільних книжок пов’язують два ключові факти: кожен із нас щодня купує речі в упаковці та саме наша провина в тому, що незабаром побачити землю без відходів буде практично неможливо. Очевидно, засновники супермаркетів погано вчилися в школі, тому досі будують свою стратегію на тому, що «не гоже» купувати без пакетиків. Звісно, не вимагаю, щоб усі завтра відмовилися від поліетилену та купували товар без обгорток або в паперових упаковках. Рішення має бути свідомим, кожна людина має сама дійти до цього.