Розвіяти сумні хмари над театром

     499  

Наприкінці минулого століття театр імені М. Заньковецької спільно з Львівською міською радою та Льввською пивоварнею реалізували проект «Три копійки до літри пива».

 У такий спосіб «заньківчани» зібрали 230 тисяч гривень, що дало змогу ліквідувати в театральній споруді ще одну  аварійну ділянку. Так львів’яни реально допомогли театру.

Про ці й інші нюанси ремонтно-реставраційних робіт у будівлі — й давніших, і за останні сім років — ішлося під час зустрічі з пресою, яку за участю фахівців і представників влади провів генеральний директор театру ім. М. Заньковецької Андрій Мацяк. Властиво, про свої проблеми в цій площині театр розповідає журналістам практично щороку, постійно маючи надію, що обіцянки і високих державних мужів, і відомств, і місцевої влади таки буде виконано. І ми щоразу пишемо, що нарешті хмари над театральною спорудою (яка в часи своєї появи стала другим за масштабами в Європі глядацько-розважальним центром) розвіються. Але віз укотре не рухається з місця. А якщо й рухається, то вкрай поволі. 

Отож, незважаючи на розпорядження Кабінету Мініст­рів від 5 листопада 2008 року, яким було затверджено проектну вартість ремонтно-реставраційних робіт у будівлі на найближчих сім років на суму понад 370 мільйонів гривень (що мали надходити переважно з держбюджету), на сьогодні освоєно лише приблизно 14,5 мільйона гривень. І то з різних джерел фінансування. А з огляду на економічні реалії всі ці роботи коштуватимуть значно дорожче. Тож сподіватися на швидке завершення своїх митарств «заньківчанам», вочевидь, не варто. Попри те, що зрушення цього воза з місця справою своєї честі вважав попередній губернатор Львівщині Василь Горбаль. Та й теперішній — Михайло Цимбалюк — начебто порозумівся щодо цього з президентом. Але поки що факт залишається фактом: за останні півтора року жодної копійки з бюджету на ті чи інші ремонтно-реставраційні роботи театр не отримав. А він, до слова, вже заборгував. Зокрема, 2,5 мільйона гривень — «Укрдизайнгрупі», яка досліджувала будівлю театру (а мова не тільки про ті приміщення, які видимі кожному відвідувачеві, а й про приватні квартири, з якими театр єднає чимало спільних комунікацій і звідки мешканців —  згідно з Планом заходів — мали б відселити), розробляла відповідні документи і надалі над цим працює. 

Це не означає, що через наявні проблеми театр за місяць чи за півроку перестане працювати. Аж ніяк (аварійні ділянки «заньківчанам» удалося ліквідувати на 80%)! Але це означає, що вирішення проблем із площами, новими технологіями сцени, звуку, енергозбереження тощо — наразі ілюзія без жодних реальних обрисів.

Як акцентував Андрій Мацяк, в одному з пунктів розпорядження Кабінету Міністрів від минулого року на відселення мешканців із будинку театру передбачено (за нормами Держбуду) 18,5 мільйона гривень. І попри те, що йдеться винятково про цифри Держбуду, Міністерство фінансів (хоча нині ця проблема для «заньківчан» у контексті ремонту першочергова) категорично відмовилося виділяти ці кошти, бо вважає, що цим повинно займатися місцеве самоврядування. А Львів таких «вільних» грошей не має. Та й навряд невдовзі матиме. Тому керівництво театру спільно з владою почало шукати інші варіанти. Наразі є обіцянка — і мера, і відповідних департаментів міста — виділити земельну ділянку, де інвестор (урахувавши також власні інтереси) зведе будинок, куди відселять власників кількох десятків помешкань. Інвестор уже начебто є, хоча його ім’я поки що тримають у секреті (відомо тільки, що вітчизняний), існує й обіцянка місцевих чиновників — до нового року виділити ділянку. А це означає, що за три-чотири роки мешканці отримають нові квартири, а театр зможе почати втілювати те, що потребує.  

Однак про успішність усіх починань говорити рано. З огляду на численні афери (особливо пов’язані з будівництвом), до яких удаються в Україні ділки різного штибу,  радіти наразі не варто. Хіба що побажаємо, щоб усі в цій історії дотримали слова і театр «не кинули». Вкотре…