Працювати по-особливому

     575  

У Львові відбувся ярмарок вакансій для людей з особливими потребами

У місті Лева борються зі стереотипами праце­влаштування «особливих» громадян. Аби допомогти їм подолати перепони в пошуку роботи, минулого тижня в міському центрі зайнятості провели ярмарок вакансій для неповносправних. 
Боротьба зі стереотипами
Одна з найбільших проб­лем людей, які прагнуть улаштуватися на роботу, — упередження працедавців і викривлене бачення власних можливостей. На ярмарок вакансій устигли запропонувати 394 вакансії, з яких прийшли обирати 250 охочих працювати. 
— 39 осіб попередньо домовилися про роботу з представниками працедавців, — розповідає «Газеті» Олег Рісний, директор Львівського міського цент­ру зайнятості. — Цьогоріч ми спільними зусиллями  вже працевлаштували 56 таких громадян. 
Психологи, які спів­працюють з «особливими» людьми, зазначають, що найчастіше вони хочуть і можуть працювати, але… бояться. Товариство «Зелений хрест» проводить семінари, тренінги, «круглі столи» й інші заходи з професійної орієнтації молоді з інвалідністю. У такий спосіб воно повертає їм віру в себе та виконує роль містка між працедавцем і тими, хто хоче працювати. Якщо координувати міський та обласний цент­ри зайнятості, обласний молодіжний центр праці й агенцію з працевлаштування неповносправних осіб, то значно легше знай­ти роботу. 
— Ми побачили, що потрібно щось змінювати в системі працевлаштування неповносправних. Більшість із них досі вважає, що роботу можна знайти винятково завдяки знайомствам, — зазначає «Газеті» Олександр Волошинський, голова незалежної ГО Товариство «Зелений хрест». — Нещодавно я зіштовхнувся ще з одним цікавим прикладом. До нас звернулася 35-річна жінка, щоби знайти роботу. Після тренінгу вона зізналася, що вперше вийшла на люди без батьків. Це красномовний приклад, як батьки бояться дозволити своїм дітям працювати. 
Разом із надмірною опікою батьки позбавляють дітей шансу стати самостійними. Руслана Кашемірська погоджується з тезою про родинні страхи, але додає, що більше залежить від самого неповносправного. Після тренінгу «Зеленого хреста» з працевлаштування вона знайшла роботу в Судаку, жінка впродовж трьох місяців працювала медсестрою з водних процедур і залишилася б довше, але повернулася до Львова на навчання.
— Після тренінгу я зрозуміла: перш ніж улаштовуватися на роботу, треба засвоїти кілька правил. По-перше, покажіть свої сильні сторони і бажання працювати, по-друге, чітко обумовте те, що зможете робити, а що — ні. Коли я прийшла на роботу в Судаку, то співробітники тривалий час не здогадувалися, що в мене ІІІ група інвалідності із зору. Працювала на рівних і виконувала все, що входило в мої обов’язки. Лише коли одного разу на ванній я недогледіла пляму, то зізналася про інвалідність. Зрештою, миття ванни не належало до моїх посадових обов’язків, колеги мене зрозуміли, — ділиться з «Газетою» досвідом пані Руслана. 
Неповносправні, але відповідальні
Соломія Мельник, представник іноземної компанії, яка виробляє у Львові взуття, розповідає, що її філія збільшує обсяги виробництва і зможе взяти на роботу ще людей. Керівництво вважає, що доречно найняти кількох неповносправних.
— Звісно, вони не можуть працювати з понеділка по п’ятницю пов­ний робочий день, але свою роботу виконують із задоволенням і відповідальністю. Скажу навіть більше: трапляються випадки, коли неповносправний приходить на роботу, а здорового молодого хлопця привозить матір і пояснює: «Ти мусиш працювати!» — каже Соломія Мельник.
Усім охочим знайти роботу радять звертатися в центр зайнятості. Цьогоріч послугами Львівського міського цент­ру зайнятості скористалося вже 328 осіб з інвалідністю. Загалом там зареєстровано 134 не­­повносправних, 56 із них цьогоріч улаштувалися на роботу. В центрах зайнятості їх скеровують на курси, під час яких людина з інвалідністю, здобувши якийсь фах, може знайти і місце праці. Або ж, беручи участь у тренінгових програмах, має змогу оволодіти технікою пошуку роботи.