Життя “на ничці”: як виживають вуличні підлітки

     591  

Підвали, закинуті приміщення, будівельні майданчики та недобудовані хмарочоси – ці місця вважаються “вже” або “ще” непридатними для проживання.

За іронією долі, вони таки здатні приваблювати “своїх” мешканців, хоч навряд чи здатні запропонувати їм бодай якісь комунальні умови на кшталт каналізації чи освітлення. Їхніми мешканцями стають безпритульні підлітки, для яких такі помешкання стають “другим домом”.

Власне мешканці його так не називають, знайшовши більш правдоподібну назву “ничка”. Там підлітки можуть сховатися не лише від дощу та холоду, але й від представників правоохоронних органів.

“Нички” характерні для найбільших міст України – Одеси, Києва, Донецька. Проте точної їхньої кількості не знають навіть у соціальних центрах. Причина проста – молодь “мігрує” з “нички” на “ничку”, як тільки її точна адреса стає відома працівникам правоохоронних органів або журналістам.   

На вулиці йде банальна боротьба за виживання: щоденний пошук харчів та грошей, а також постійна недовіра до тих, хто живе нормальним життям. Колишня мешканка вулиці Алла говорить, що до такої недовіри її привчила вулиця, адже до безхатьків ставляться здебільшого агресивно:

“Звичайні люди могли здати нас до міліції, а могли просто підійти та побити нас. Ми постійно боялися отримати “на горіхи”, тому часто боялися підійти до якогось перехожого та попросити дріб’язок”.